Згідно укладеної між союзниками антигітлерівської коаліції угоди, переважна кількість українських німців була розшукана і вивезена після війни за допомогою радянських спецвійськ до Сибіру на поселення.
Роман РЕВЧУК
Житомир – Пфорцгайм
Земля дитинства
1974 рік. Два Артури (дядько і племінник – 59 і 45 років) неквапом ступали трохи пожовклою травою. У верхів’ях дерев стугонів осінній вітер. «Ось десь приблизно тут» - мовив старший, піднявшись на пагорб. Молодший опустився на коліна, обійняв і поцілував землю. Сльози радості і печалі водночас котилися з очей. «Бачиш ту вербу? Там була ваша хата».
Артур Бартель, виїжджаючи за «залізну завісу», на постійне проживання до Західної Німеччини, не зміг утриматися від одвідин землі свого дитинства – села Нойес Познан (тепер Непізнаничі) на Житомирщині. Разом зі своїм дядьком Артуром Боссом пішли до тієї місцини, де мешкали Бартелі, Босси та інші німецькі поселенці, для яких українське Полісся стало рідним і звідки вони були насильно депортовані.
 |
| Ойтінґен - передмістя Золотого міста Пфорцгайма |
