Саламатін відвідав могилу командира УПА?

Регіонали – паломники

Неправду кажуть, буцімто регіоналам байдужі  національні святині українців.

Так президент Янукович, доки ще не набрав належної фізичної форми плиганням по межигірських пеньках, задумав збудувати вертолітний майданчик на Чернечій горі, у Каневі, щоб мати змогу частіше черпати духовної наснаги біля могили Великого Кобзаря.

Нинішній же міністр оборони Саламатін, котрий завдяки демонстрації прийомів рукопашного бою на рингу Верховної Ради є чи не найхаризматичнішою, після снайпера Кузьмука, фігурою на чолі оборонного відомства, таки здійснив паломництво до мальовничого села Симони на Житомирщині.

Симони розкинулися серед пагорбів і ландшафтом своїм дуже різняться від навколишніх сіл древлянського Полісся. Здається, що ви раптом опинилися на Черкащині чи на Тернопіллі.

Гелікоптер з міністром на борту приземлився неподалік від могили курінного УПА Негуса, Олеськіва Сергія.

Іконописець

Роман РЕВЧУК

“Поживи вволю тим, що ти завжди мріяв робити і для кепського самопочуття місця не зостанеться…”

Річард Бах

Усолуси мають свою прадавню та дивовижно захопливу історію. Життя багатьох цікавих особистостей пов’язане саме з цим селом. Володимир Зимник – один із них.

Усолуси – “розумне плем’я”

Ймовірно, назва села бере початок від часів татаро-монгольської навали, оскільки у татарській мові “улус” означає “плем’я”, а “ус” – “розум, хитрість”.

Отож, це було “розумне поселення”, “хитре плем’я”. До наших днів дійшла назва першої в селі вулиці – Хитровка. Згодом назва набула мелодійнішого забарвлення – Усолуси.

Перша згадка про Усолуси, знайдена в офіційному документі, датується 1808 роком.

Святиня, відновлена громадою

З автостради добре видно новий храм, який височіє нині в Усолусах на місці знищеної у 1975 році пожежею церкви. Це – витвір отця Петра, Володимира Зимника та всієї сільської громади.

   

У церкві

Наші німці. Частина ІІ. Батьківщина чи Vaterland?

Артур і Ліллі Бартель. Повернення до Баден-Вюртемберґу.

Згідно укладеної між союзни­ками антигітлерівської коаліції угоди, переважна кількість українських німців була розшукана і вивезена після війни за допомогою радянських спецвійськ до Сибіру на поселення.

Роман РЕВЧУК

Житомир – Пфорцгайм

Земля дитинства

1974 рік. Два Артури (дядько і племінник – 59 і 45 років) неквапом ступали трохи пожовклою травою. У верхів’ях дерев стугонів осінній вітер. «Ось десь приблизно тут» - мовив старший, піднявшись на пагорб. Молодший опустився на коліна, обійняв і поцілував землю. Сльози радості і печалі водночас котилися з очей. «Бачиш ту вербу? Там була ваша хата».

Артур Бартель, виїжджаючи за «залізну завісу», на постійне проживання до Західної Німеччини, не зміг утриматися від одвідин землі свого дитинства – села Нойес Познан (тепер Непізнаничі) на Житомирщині. Разом зі своїм дядьком Артуром Боссом пішли до тієї місцини, де мешкали Бартелі, Босси та інші німецькі поселенці, для яких українське Полісся стало рідним і звідки вони були насильно депортовані.

Ойтінґен - передмістя Золотого міста Пфорцгайма

Наші німці. Частина І

Артур Босс. Від штурму Берліну до Сибірської тюрми

Основною забавкою радянських дітей 50 – 80 – х років була гра у війну, де одні – були «наші», а другі – «німці»…

Роман РЕВЧУК
Житомир 

"Німці - як верби.
Не важливо, яким шляхом ти зігнеш його,
він завжди буде вкорінюватися знову ".
- Олександр Солженіцин –


«А пам’ятаєте дядьку, як дід Давид свиней різав і смалив соломою?» - «Тепер так не роблять». «За що ж Вас дядьку аж на 10 років до Сибіру? Ви ж воювали у лавах Армії Людової» - «Мабуть, за те, що був старостою за німецької влади. Хоча за вироком суду, за те, що відновив католицький костьол у колишньому приміщенні школи. Ти ж знаєш, моя Кароліна – затята католичка.
Отож, послухай жінку…»

07.08.1945 рр. У лавах Армії Людової

Німецька Житомирщина

Роман РЕВЧУК

Початки німецького руху на Волинь

З кінця XVIII ст. на Волинь почали переселятися німці. Першими їхніми колоністами були меноніти. Також в губернії оселялися лютерани (майже 96%), кальвіністи, католики, баптисти.

Церква у Сорочні збудована у 1906-1910. Стоїть досі. Фото 1920 р.

Місцевий краєзнавець Володимир Цибульський біля Церкви у Сорочні. 16.07.2010